"Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація не може бути засекречена" ст.50 Конституції України

субота, 17 квітня 2010 р.

§ TURTLE NEWS: [FOOD] ЕСЛИ БЫ "ШЕДЕВРЫ" КОЛБАСНОГО ИСКУССТВА ЗАГОВОРИЛИ... (Виктория ВЛАДИНА для "Цензор.НЕТ")

Эксперты проверили отечественные молочные сосиски. Искали в них мясо, сою, крахмал, вредные добавки и ГМО. По факту же обнаружили кутерованный фарш, который не удалось идентифицировать.

По технологии для изготовления молочных сосисок, как и большинства вареных колбас, используется мясо, предварительно очищенное от сухожилий, хрящей и мелких костей. Не пугайтесь, это – по технологии. На практике же дела обстоят совершенно не так. Однажды на базе учебного хозяйства одного из Институтов НАНУ, занимающегося биоресурсами, ученые решили открыть колбасный цех. «Бросились искать специалистов-технологов, способных делать колбасу из натурального мяса, и найти не смогли. Из крахмала, муки, всякой требухи делать колбасу умеют многие, а вот из мяса – уже днем с огнем не сыщешь», - пожаловался как-то журналистам ректор-экспериментатор.

Вообще-то в странах, где государство заботится о самочувствии желудков своих граждан, существует четкое (законодательное!) определение мяса – это мышечная ткань животного и ничто больше. Мышцы вместе с жилами, жиром и костями – относятся к категории «мясосодержащий продукт». Лёгкие, печень, вымя, хвосты – это уже субпродукты. Сало - это вообще отдельный разговор. А вот в украинском законодательстве есть всего лишь один закон «О безопасности и качестве продуктов питания», согласно которому мясо – это «все съедобные части животного». Очевидно, именно поэтому у нас нет законных оснований «обижаться» на производителя колбасных изделий, который умудряется даже «рога и копыта» сделать съедобными.

Именно такое «мясо» (согласно требованиям отечественного законодательства) и было обнаружено в 8 образцах молочных сосисок, приобретенных для тестирования. Основу большинства молочных колбасок составляет кутерованный (измельченный) фарш. К сожалению, идентифицировать состав экспертам так и не удалось. Ведь мясное сырье измельчено до состояния пасты. Но это точно не соя и не крахмал, т.к. эти компоненты легко узнаваемы, убеждают эксперты. Т.е. мясо в сосисках точно есть, точно так же, как есть и крахмал. Подмешивали крахмальные смеси в молочные сосиски 3 торговые марки: «Русанко» (1,3% крахмала), Fine Food (0,7%) и «Луганські делікатеси» (1,1%). В 4 марках была обнаружена соя. В тех же «Луганських делікатесах» нашли 4,85% сои, о которой ничего не сказано на этикетке. До 1% компонентов растительного происхождения присутствовало в составе продукции Fine Food. Сосиски марки «Укрпромпостач 95» (Переяслав) содержали 1,3% сои, сосиски «Русанко» – 0,3% сои.

В принципе молочные сосиски считаются «готовым к употреблению продуктом». Однако, в двух образцах – «Европродукт» и «Луганські делікатеси» была обнаружена кишечная палочка. Посему эти сосиски в сыром виде могли бы существенно подорвать здоровье потребителю. Единственный показатель тестирования, который приятно удивил экспертов, это проверка на ГМО. Несмотря на наличие сои в некоторых молочных сосисках, ни в одном из восьми образцов генно-модифицированные организмы не обнаружены.

- Тест сосисок привнес в нашу работу больше вопросов, чем ответов, - комментирует результаты исследования президент Центра экспертиз «Тест» Валентин Безрукий. - Теперь нам вместе с лабораториями нужно разобраться, как «разложить по полочкам» кутерованный фарш. Индустрия пищевых добавок и заменителей развивается очень быстро. С одной стороны, это обеспечивает колоссальное многообразие пищевых продуктов, с другой - помогает фальсифицировать продукты более изощренно. Прискорбно, что не меняет ситуацию лучшему ни введение ДСТУ на маркировку, ни очередное принятие государственных стандартов для сосисок. Производители продолжают добавлять к традиционным названиям слова «новые» или «классика», вмешиваясь с рецептурный состав, хотя это и запрещено стандартами. Вот и получается, что название сосисок на первый взгляд традиционное – молочные, а рецептура и фактический состав далеки от общепринятых норм.

В целом результаты тестирования экспертов сильно огорчили. Лучшими из худших с оценкой «отлично» стали сосиски «Ятрань». Они, кстати, по цене были самыми дорогими, дороже натурального мяса - 55,82грн за 1кг. Сосиски в ценовой категории от 30 до 42 гривен даже на четверочку не вытянули. Тройку за любимый детский продукт выставили сосискам «Юбилейного мясокомбината» (производитель – ООО Мясокомбинат «Юбилейный», Днепропетровская область, 31 грн./кг). Двойки – у «Европродукта» (производитель – ЗАО «Украинский бекон», Донецкая обл., 16,85 грн./кг), у сосисок «Укрпромпостач 95» (Переяслав, Киевская обл., 41,96 грн./кг), «Русанко» (ООО «Русановский мясокомбинат», Киев, 36,83 грн./кг) и сосисок Fine Food (ООО «Глобинский мясокомбинат», Полтавская обл., 29,26 грн./кг). Оценки «очень плохо», считай, на единицу, сделаны сосиски ARO (ООО «Идекс», Киевская обл., 35,99 грн./кг) и «Луганские деликатесы» (ЗАО «Луганский мясокомбинат», Луганск, 33,66 грн./кг).

К сожалению, пользуясь несовершенной системой контроля за качеством продуктов и слишком уж «демократичными» мерами наказания, производитель продолжает позволять себе водить нас за нос. Скрывает информацию о составе продукта или кормит нас полуправдой (укажет компоненты - забудет упомянуть процентный состав, перечислит пищевые добавки - скроет опасные коды, и вряд ли укажет содержание тех ингредиентов, которые не предусмотрены по ДСТУ для данной продукции). Или сделает еще проще – информацию о составе продукции наносит не на упаковку, а на саму сосиску, причем, таким мелким шрифтом, что без микроскопа ее вряд ли удастся прочитать. Некоторые вносят путаницу в сроки годности. На сосиске могут написать 10 дней, а на упаковке – 30. Поди, знай – где, правда. Сосиски не умеют говорить, как утверждает реклама одного из супермаркетов. В противном случае, они много интересного порассказали бы о своем производителе…

Прискорбно осознавать, что свою лепту в ухудшение качества продуктов питания, попадающих сегодня на наш стол, вносит и научно-технический прогресс. Так, к примеру, копчености уже научились делать без «дыма и копоти», соответственно, и без дров. Коптят мясо коптильной… жидкостью, которой пропитывают мясо. Затем полуфабрикат укладывают между двумя заряженными электродами и процесс «копчения» сокращается от нескольких суток до 4-6 минут. Мало того, что это «химия», так подобный способ копчения способствует еще и развитию всяческих бактерий.

Очевидно именно поэтому в прошлом году потребление «шедевров колбасного искусства» в Украине упало на 15-20%, как подсчитали эксперты «Украинского клуба аграрного бизнеса». Многие покупатели переключились на мясо. Чаще на куриное. Все же в нем больше натуральности, чем в сосисках. Хотя, и за птицефабриками нужен глаз да глаз. Кто в праве проверить, чем кормят цыплят, которые за пару месяцев достигают чуть ли не размеров индюка?.. И кто знает, насколько оно считается натуральным?..
Источник: Виктория ВЛАДИНА для "Цензор.НЕТ"

четвер, 1 квітня 2010 р.

§ TURTLE NEWS: [FOOD] Продуктовий смітник

Кажуть, у Торі написано, що настане час, коли полиці тріщатимуть від продуктів, а їсти буде нічого.
Судячи з того, що відбувається в Україні з якістю продуктів харчування, цей час уже настав

Проводжу простий експеримент: ставлю пакет звичайнісінького несвіжого молока на скисання увечері, щоб уранці приготувати млинці. Але несподіванка: молоко не скисає! Чекаю ще кілька днів. Нарешті, молоко стає густим, але його смак виявляється настільки огидним, що доводиться його вилити. Виробники стверджують, що молоко в Україні тестують 110 методами. І не поспішають говорити про те, що до нього додають антибіотики (в основному – левоміцетин) для тривалості зберігання.

Про перевірку попередити за десять днів
Якість продуктів в українських магазинах стає дедалі нижчою. Фахівці в один голос заявляють, що ситуація на споживчому ринку критична. Якість і безпечність продуктів харчування контролює ціла армія солідних держструктур, але результат плачевний. Показники смертності в Україні – найвищі у Європі, й чималу роль у цьому відіграє якість продуктів харчування.
«Про яку справжню якість продуктів  можна говорити, якщо перш ніж прийти на перевірку, контролюючі органи повинні попередити підприємство про свій візит за десять днів? Такого абсурду немає в жодній країні, – обурюється Олег Дунаєвський, перший заступник голови Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики. – Є в українському законі такий термін, як "істотний недолік". Виявляється, ним вважають недолік, який не можна усунути більш ніж за 14 днів. Але, даруйте, за цей час можна усунути все що завгодно».  

Фахівці шоковані: 15 тисяч стандартів на продукти харчування, що діють в Україні ще з часів СРСР, не відповідають міжнародним вимогам, а 11 тисяч нових технічних умов дозволяють виробникам маніпулювати інгредієнтами, знижуючи собівартість продуктів і не замислюючись про наслідки. І, звісно, що бідніше наше життя, то нижча якість продуктів харчування.
«В Україні дуже багато неякісної, сфальсифікованої продукції, – підтверджує Владислава Хижняк, заступник начальника Головного управління з питань захисту прав споживачів Київміськдержадміністрації. – Але через  відсутність бюджетного фінансування нашої організації упродовж останніх трьох-чотирьох років контроль якості та безпечності продуктів харчування не здійснюється. Прийнята постанова Кабміну про маркування без ГМО, але ми не можемо перевірити  вміст ГМО. І така сама ситуація в Держспоживстандарті, де нема фінансування на проведення лабораторного контролю. Де вихід? Сам споживач може піти і перевірити товар, але коштує це великих грошей. На жаль, останніми роками багато що в нашій країні спрямовується на обмеження прав споживачів. І українці залишаються наодинці з проблемою».

Імпорт гірший за вітчизняні продукти?
У супермаркеті яблука різних розмірів розфасовані у великі пакети. Здавалося б, якщо яблука різних розмірів – значить, справжні, як із власного садочка. Вдома з'ясовується, що вони вкриті липкою плівкою, яку відмити навіть у гарячій воді неможливо, – доводиться чистити. Господині знають, що імпортні фрукти часто вкривають спеціальною речовиною для надання їм товарного вигляду. Дрібниця, однак здоров'я може підірвати.

В українських магазинах дедалі більше іноземної їжі: скажімо, картоплі з Голландії, цукру з Бразилії та Білорусі. Навіть імпорт сала в Україну в 2009 році збільшився на 40%. Причому, як стверджують експерти, близько 90% яловичини і близько 40% свинини та м'яса птиці, що завозиться в країну, є низькосортною продукцією.

«Україна навіть картоплею не може себе забезпечити, – нарікає Омелян Парубок, член правління Спілки споживачів України, двічі Герой Соціалістичної Праці, один із видатних буряківників України. – Часто ми не знаємо, звідки завозять овочі, не знаємо, яка їх якість. Адже, приміром, картопля має більш ніж 3000 хвороб! Звісно, купувати імпорт для держави вигідно: отримав 10% відкату – навіщо своє вирощувати?»

Особливо багато питань викликає якість продуктів із Китаю, Індії, В'єтнаму, навіть з Америки. «На товари, що надходять із-за кордону, є сертифікати. Але зауважте, до нас відправляють далеко не найкраще, і сертифікати – ще не підтвердження якості, – пояснює  "Главреду" Віталій Корзун, доктор медичних наук, професор, завідувач лабораторії спеціальних харчових продуктів та епідеміології харчування Інституту гігієни і медичної екології ім. О. М. Марзєєва. – Якщо "копнути" – українці до свого виробника ставляться, як мачуха до дитини. Наприклад, восени 2009 року в Україні було проведено цілу кампанію з перевірки молокопродуктів. У ЗМІ роздули інформацію про те, яке в країні погане молоко: замість жирності 3,2% виявили жирність 3,1%. Однак річ у тім, що шкала приладу, яка визначає жирність, має поділки по 0,2. Ніхто не робить знижку на похибку вимірювань. Або кричать: "У такій-то ковбасі не знайшли м'яса!" А що, хтось робив амінокислотний аналіз? Є в продукті м'ясо чи ні – можна визначити лише за допомогою амінокислотного аналізу, але такогодослідження не проводять.

Тільки влада може добитися, щоб імпортні продукти харчування піддавали такому ж самому дослідженню, як і вітчизняні. І важливо, щоб продукти перевіряли якісно. Але для цього в Держстандарті немає достатньої кількості фахівців та обладнання».

Умови для бізнесу, а не для здоров'я
«Нещодавно ми пройшли по Києву з рейдом – перевіряли м'ясо, – розповідає Максим Папуша, голова правління Київської міської організації "Спілка споживачів в Україні". – В одному з магазинів нам показують документи на м'ясо. Але сказати, що ці документи підтверджують його якість, не можна. "Ну що ви! Все добре!" – запевняє продавець. Смішно таке слухати і дивитися такі документи».

Цікаво, що Україна першою із країн колишнього СРСР ухвалила закони про захист прав споживачів. Передбачалося, що захист прав споживачів посилиться в Україні і підніметься до європейського рівня, але сьогодні доводиться констатувати, що поправки до законів та нормативно-правових актів, які регулюють захист прав споживачів, прийняті після 2005 року, відсунули інтереси споживачів на другий план.

«У нас створюються умови для бізнесу, а не для здоров'я людей, – розповідає Владислав Єрмаков, голова Держспоживзахисту України у 1992–1996 роках, секретар Громадської Ради при Держспоживстандарті України. – За останні п'ять-шість років у сфері захисту прав споживачів практично нічого не змінилося. І якість товарів тільки погіршується. Якщо в 2005 році було забраковано товарів на 80,5 млн грн, то торік – більш як на 100 млн грн.  Уже понад два роки у Верховній Раді лежать основоположні закони про безпеку продукції, про ринковий нагляд. Без них весь захист – пустий звук. До речі, думки громадських організацій із захисту прав споживачів при формуванні державної політики практично не враховують».

Яким чином розбиратися зі скаргами на предмет якості продуктів харчування – не зрозуміло. «Вся система захисту прав споживачів побудована так, що захистом споживачів займається 500 чоловік на всю країну, – пояснює Олег Дунаєвський. – Така кількість людей навести лад у цьому питанні не може. Більш того, сьогодні на керівні посади призначають людей, які жодного дня не були на державній службі або й узагалі без освіти. І звільняють фахівців, які знаються на справі захисту прав споживачів, що називається – "без суду і слідства". Але для того, щоб виростити фахівця, потрібно мінімум три–п'ять років».

У Китаї за це розстрілюють
«Сьогодні влада взагалі не займається споживчими питаннями – ніколи, – підкреслює Володимир Команов, член правління "Спілки споживачів України". – Ми живемо в країні, де варені ковбаси вмісту м'яса майже не мають, але при цьому коштують дорожче за м'ясо. І наклейки на ковбасах різні, а смак однаковий. От, скажімо, нещодавно на наших прилавках була виявлена китайська риба, але як вона потрапила до України – невідомо».

Лідія Панасюк, виконавчий директор Волинської обласної організації «Спілки споживачів України», підтверджує, що захист прав споживачів в Україні перебуває на такому низькому рівні, що соромно за все. «У магазині, наприклад, продається якась "бовтанка" замість олії, однак ми не можемо взяти проби на дослідження. Для цього у нашої організації бракує важелів», – пояснює Лідія Панасюк.

Як жити далі? Захисники прав споживачів пригадують, як рік тому наклав на себе руки німецький підприємець-мільйонер – після того, як розкрилася історія з відправкою до України замороженого м'яса, начиненого антибіотиками та фарбниками. А в Китаї, приміром, навіть стратили двох підприємців, із вини яких тисячі дітей отруїлися неякісними молочними продуктами, а шестеро немовлят загинули.
 
«Меламіновий скандал» вибухнув у КНР восени 2008 року. Тоді з'ясувалося, що понад 20 виробників додавали до сухих молочних сумішей шкідливу речовину, щоб підвищити вміст білка. Всього в Китаї за причетність до  цього скандалу засудили 21 особу. Крім того, що двоє фігурантів страчено, ще один отримав смертний вирок із відстрочкою на два роки, трьох засуджено до довічного ув'язнення, останні – на різні терміни: від 2 до 15 років.
Ксенія Мелешко, журнал «Главред», 01.04.10